Екскурсія шкільною музейною кімнатою.
Шановні гості, ласкаво запрошуємо вас на екскурсію до шкільної музейної
кімнати.
В ній представлені дві основні експозиції:
-
Історія Шамраївської загальноосвітньої школи
та історія
нашого села - Шамраєве.
Нашу екскурсію
ми розпочнемо з історії рідної
школи.
Наша школа-світлий дім добра,
Чути дзвоник-вже у клас пора.
На уроки він нас кличе повсякчас,
Завжди тут відкриті двері для всіх нас.
Школа Шамраївки мудрості вчить,
Поклик, надія у серці звучить.
Зичить натхнення й
добра нам щодня,
Всім, хто прагне отримати
знання.
Наша школа-то є зручний дім,
Тож давайте дружно жити в нім.
Щоб у памяті на довгії роки
Збереглись життя шкільного
сторінки.
Наразі прозвучали рядки з гімну школи,
авторами якого є Тетева Іван Петрович, вчитель музики, який працював у
нашій школі та Кашерна Ніна Федорівна, сільський бібліотекар.
Шамраївська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів є однією з найстаріших шкіл Ульяновського району Кіровоградської області.
У 1879 році за наказом
архієпископа Балтського Миколая його робітниками була побудована школа, яка в
1886 році стала називатись церковно-приходською.
Школа була розміщена в
центрі села. В ній навчалися учні і жили
вчителі. Навколо школи було посаджено великий садок, який обробляли учні.
Чисельність учнів у школі
була невеликою, всього 100 чоловік, серед яких було лише сім дівчаток. Тут було
по два класи, в кожному класі по дві групи вчителів: 1-3 класи і 2-4 класи.
Навчання велося
українською мовою, обов’язковим було вивчення Закону Божого. Крім основних
предметів: української мови, математики викладались співи, а для дівчаток –
рукоділля.
В 1915 році Шамраївська школа
зміцніла, розширився і збільшився контингент її учнів, збільшилась кількість
вчителів. Навчання стало наближатися до тодішнього європейського стандарту.
В 1929 році колишню попівську хату було передано під
початкову школу, в ній навчалося
приблизно 30-35 дітей, існував піонерський загін, організований в цьому ж році.
Вожатим загону був комсомолець-виробничник Вдовиченко.
В роки голодомору в школі
було організовано їдальню. Учням давали раз в день соєвий суп.
На стенді присвяченому даному періоду
представлені фото будівлі школи в перші роки радянської влади, а також
фото вчителя Гончарука Володимира
Володимировича, який працював вчителем
до війни., загинув на фронті під час Другої світової війни.
На початок Другої світової війни в школі нараховувалось біля 300 учнів з першого по сьомий клас.
В роки Другої світової війни школа не працювала.
Починаючи з 1948 року, вона
називається семирічкою.
З налагодженням мирного життя покращуються умови навчання. Особливістю
учнівського контингенту цього періоду є те, що класи були різновікові, в одному
класі могли навчатися діти 7-ми і 9-ти років, які не навчались під час війни.
Як приміщення школи використовувались різні будівлі. Молодші класи в різний час
навчались в сучасному приміщенні сільського дитячого садка та шкільної їдальні,
яка , в свою чергу, була перебудована з колишнього будинку сільського
священика.
В 1951 – 1959 рр. навчання
велося в дві зміни. З 1951 року працювала і початкова школа (куткова) на
Шамраївському відділку бурякорадгоспу.
В школі надавалась велика
увага організації дозвілля та занять учнів після навчання. Тут працювали
гуртки: юних натуралістів,
фото-художник, драматичний, співочий, літературний, танцювальний та
художньої гімнастики.
Побутові умови жителів
села у перше повоєнне десятиліття були важкими,
тому забезпечити всім необхідним для навчання своїх дітей вони змоги не мали. Не вистачало
підручників, їх потрібно було купувати, іншого шкільного приладдя, писали
перами та чорнилом, чорнильниці-невиливайки були рідкістю. Тодішні учні
згадують, що чорнильниці носили до школи
в руках, щоб не розлити чорнило , пера здебільшого прив’язували до палички чи
олівця.
(Показати чорнильницю та перо)
Опалення в школі на цей час було пічне.
З 1959 року навчання проводилось в одну зміну. Класних приміщень не
вистачало, тому класи розташовувались в приміщенні колишньої сільради (просто
сільська хата по вулиці Чернишевського), в шкільній їдальні, де навчались 5 – 6
класи і також була їдальня, та основному корпусі, продовжувала діяти куткова
школа на території ІІІ бригади відділку ім. Кірова.
З 1960 року школа стала
восьмирічкою.
Починаючи з 60-х років при
школі в літній період працював шкільний оздоровчий піонерський табір , в якому відпочивало від
60 до 100 дітей. Життя шкільного оздоровчого табору було змістовним та цікавим,
організовувались екскурсії на різні підприємства м. Ульяновки, до м. Умані
(парк «Софіївка» та краєзнавчого музею). Учнів
- відпочиваючих підсилено харчували, табір був добовий, з денним та
нічним сном.
(Показ фото з екскурсіями учнів школи)
В 1963 році
було добудовано ще один корпус школи, де розмістились учні молодших класів.
Опалення залишалось пічним, часто самі учні підкладали дрова та підсипали
вугілля в печі. Жителі села, тодішні учні, згадують, що писали дерев’яними
ручками з пером, носили чорнильниці-невиливайки, підручники купували, була
обов’язковою шкільна форма, в святкові піонерські дні – піонерська
(Показати зразки шкільної та
піонерської форми)
Спортивних костюмів не було, тому на уроки фізкультури одягали байкові
шаровари і «бобочку»- байкову кофтину. Уроки фізкультури та спортивні змагання
проводились на спортивному майданчику за школою.
З 1966 року з приєднанням
села Шамраївка до м. Ульяновки школа отримала статус Ульяновської восьмирічної
школи №3. В цьому ж році за ініціативи
бібліотекаря школи Струтинської Н. С. в школі було організовано історико –
краєзнавчий музей, який включав такі відділи :
1- дореволюційний період;
2 – період соціалістичного будівництва;
3 – Друга світова війна;
4 – період розгорнутого соціалістичного будівництва;
5 – відділ природи.
З жовтня 1970 року в
шкільний ефір регулярно, один раз на тиждень, виходила шкільна радіогазета, редактором якої було призначено вчительку української мови та
літератури Загубелюк К.П.
(На даній експозиції можна побачити Атестат зрілості зразка 1956р.,
комсомольські квитки, підручники за якими
на той час навчались учні школи)
З 1977 року і до 1992-го школу
очолювала Загубелюк Катерина Павлівна, вчитель української мови та літератури.
В цьому ж році розпочинається
капітальний ремонт шкільних приміщень. За сприяння тодішнього директора
Ульяновського цукрокомбінату Фінника Павла Антоновича
(Показати на стенді фото
зовнішнього вигляду школи)
В цей період в школі
працював трудовий табір «Світанок», школа мала наділ землі, висівали сорго,
робили заготовку на віники, продавали. За виручені кошти купили два кольорові
телевізори, програвач. Школа мала кролів, бичка, пару коней.
В школі велика увага
приділялась розвитку творчих здібностей
учнів. Працював шкільний хор, вокальна
група, готувались читці, співаки.
Працював драматичний гурток керівником якого
була Загубелюк К.П. Учасниками гуртка було інсценовано казку «Попелюшка»,
поставлено виставу за творами
Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля», Г.Квітки-Основ’яненка «Сватання на
Гончарівці», відзначали інсценізаціями обрядові свята, проводили вечорниці.
(Показ фото виступу учасників
шкільного драмгуртка)
Учителі школи систематично
брали участь у районних оглядах –
конкурсах художньої самодіяльності, спортивних та туристичних змаганнях, на
яких неодноразово здобували призові місця. Так 13 квітня 1986 року в районному
Будинку культури «Мир» відбувся огляд художньої самодіяльності педагогічних
колективів району, присвячений 70 – ти річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. Від школи
виступили: хор, жіноча та чоловіча вокальні групи, представлені номери
художнього читання, народних та бальних танців. За активну участь у конкурсі
вчителям – учасникам були винесені подяки.
Не відставали від вчителів і
учні. Почесною грамотою відділу народної освіти Ульяновського райвиконкому був
нагороджений танцювальний та хоровий колективи Ульяновської восьмирічної школи
№3 за високу виконавську майстерність на огляді дитячої художньої самодіяльної творчості, присвяченому ХХУІІ
з’їздові КПРС (1986р.) . Диплом отримала команда школи за зайняте перше місце в
районних туристичних змаганнях, присвячених 70 – ти річчю Великого Жовтня
(1986р.) та команда санітарів школи за
зайняте перше місце на цих змаганнях.
Почесними грамотами були нагороджені
ансамбль народних інструментів (1988р.) та ансамбль баяністів школи
(1989р.) за активну участь в районних
оглядах самодіяльної творчості школярів.
( В експозиції даного періоду
представлені грамоти, дипломи, якими
були нагороджені учні та шкільні команди за участь у різноманітних шкільних та
районних змаганнях, вимпели, якими нагороджували класні колективи за кращі
успішність, санстан, відвідування, також можна побачити путівку в піонерський
табір села Великі Трояни, де влітку відпочивали школярі нашого району,
підручники для учнів молодших класів та кілька дитячих журналів радянської
доби, серед них «Барвінок» та «Піонерія».)
Після розпаду Радянського Союзу і проголошення незалежності України
Шамраївська школа повернула собі статус сільської. З відокремленням села
Шамраївка від міста Ульяновка з 1992 року школа стала називатись Шамраївська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в школі було відкрито навчання старшої
ланки – 10 – 11 класів. З 1994 року
навчальний процес переведено на п’ятиденний навчальний тиждень. В ці ж роки в
зв’язку з аварійністю будівлі школи Кіровоградським обкомом КПУ було прийнято
рішення про будівництво нового
шкільного приміщення за державний кошт.
Було виготовлено проект будівлі за сучасними вимогами: з просторим спортзалом,
басейном, теплицею. Розраховано школу було на 350 учнів. Але вже розпочате будівництво надовго було
заморожено . В роки становлення незалежної України, через економічну кризу, яка
охопила всю країну, продовжувати
будівництво стало неможливо. З поліпшенням економічної ситуації в країні на
початку 2000-них років будівництво було відновлено.
Осінь 2008 – го року стала визначною
в житті школярів, вчителів, батьків всіх жителів села – гостинно відкрила двері
нова, простора і дуже гарна школа. Закінчення будівництва стало можливим за
сприяння Кіровоградської ОДА та її голови Моцного В.К., районної ДА, яку
на той час очолював Блажко Д.Г., сільського голови – Осієвського В.В.
Влітку 2008 року вчителі разом з
батьками облаштовували класні кімнати, шкільне подвір’я, висаджували перші
квіти та дерева біля нової школи.
І ось, нарешті, 4 жовтня 2008 року
відбулося урочисте відкриття школи. На ньому були присутні Голова Кіровоградської ОДА Моцний
В.К., виконуючий обов’язки РДА Блажку Д.Г., завідуючий районним відділом освіти
Луценко В.Б., Голова сільської ради Осієвський В.В.
Через десять днів, 14 жовтня
2008 року, відбулася ще одна радісна
подія – шкільне новосілля, на яке завітали депутат Верховної Ради 3, 4
скликання Супрун Л.П., заступник РДА Футоран Н.К., голова районної Ради Сулима
М.М., завідуючий районним відділом освіти Луценко В.Б.
Учні, вчителі, батьки, жителі села щиро дякували будівельникам,
держадміністрації за те, що їх діти тепер мають можливість навчатися в великих,
світлих класах.
Особливо вони були вдячні обласній держадміністрації за цінний подарунок
– новий комп’ютерний клас, укомплектований не тільки новими комп’ютерами, а й
всіма необхідними меблями.
(Показати фото відкриття
шкільної новобудови на стенді)
Прошу звернути вашу увагу на стенд
«Директори школи»
На ньому зібрані фотографії
директорів школи від повоєнного часу і
до наших днів, також цікавим є стенд «Наші вчителі» на якому світлини
педагогічних колективів школи 1947-го,
1970-х, 1980-х, 1990-х та 2008-го років.
Найбільше кожна школа пишається своїми випускниками. Не є винятком і
наша Шамраївська загальноосвітня школа. Наша школа може гордитися своїми
учнями, які стали льотчиками: Льошенком Степаном Афанасійовичем, Мишоловкою
Андрієм Карповичем, Мишоловкою Борисом Карповичем, Ярком Валерієм Сергійовичем,
Чернієнко Сергієм Миколайовичем,
стюардесою міжнародного класу Кабаченко Валентиною Григорівною.
Зі стін нашої школи вийшла в
гомінке життя і стала інженером Ковальчук Аза Родіонівна, стали інженерами - будівельниками брати Пастернак
Сергій Олексійович та Пастернак Олександр Олексійович, працює інженером в
Одеському порту Заїка Людмила Прокопівна.
Лікують маленьких діток наші
випускники: лікарі Мишоловка Галина Ананіївна, Філіпчук Лариса Миколаївна,
працюють лікарями в Одесі Негрецька Тетяна і Негрецька Оксана, в районній
лікарні працюють медсестрами Гаврилюк Оксана Леонідівна та Ковалішина Валентина Василівна, Хомчик
Марина, Колядніцька Люба, в нашому медпункті – медсестрою Гарбазей Олена
Петрівна.
На колгоспних і радгоспних
ланах трудилися і вирощували хліб комбайнери і трактористи: Мишоловка Карпо
Федотович, перший в районі одержав орден Леніна ще в 1938 році, Мишоловка
Леонід Борисович, Мишоловка Ананій Федотович, Пастух Леонід Омелянович.
Зі стін нашої школи вийшло
багато учнів, які посвятили своє життя навчанню і вихованню дітей. Це Данилова
Людмила Євгеніївна - колишня учениця і колишній директор школи, Тітаренко
Микола Едуардович – учитель фізкультури, директор Данилобалківської школи,
Майка Надія Леонідівна, Климчук Надія Карпівна, Загубелюк Вікторія Аркадіївна,
Тітаренко Валентина Едуардівна,
Савранська Алла Олексіївна, Гагаріна Оксана Іванівна, Пастух Людмила Іванівна.
І сьогодні працюють в школі її колишні випускники: Бабалич Світлана Василівна,
Побережець Людмила Миколаївна, Мишоловка Тетяна Сергіївна, Руднік Наталія
Олексіївна, Шелєпова Тетяна Миколаївна, Манесик Дмитро Никифорович, Заїка Олена
Сергіївна.
Стали працівниками міліції
Добрановський Василь Дмитрович, який працює начальником міліції Одеського
порту, Корнєєв Олег працює слідчим Ульяновського райвідділу внутрішніх справ,
Гончарук Микола Миколайович, працівник налогової поліції, Байдюк Олександр
Миколайович - працівник прокуратури. Закінчили школу і працівники правових
органів – Тітаренко Володимир Едуардович, колишній суддя Ульяновського нарсуду,
набули професії юриста Мишоловка Тетяна та Осадчук Алла, Льошенко Олександр.
Особливою гордістю школи є ті
учні, які закінчили школу з відзнакою. Це
Петровська Тетяна Анатоліївна, перша срібна медалістка школи 1996 року,
Тітаренко Вадим Володимирович, який закінчив школу з золотою медаллю у
2001 році.
Наступний навчальний рік
подарував школі ще трьох медалістів: Бабалича Олега Олександровича,
Заїку Тараса Віталійовича,
Гончарука Василя Миколайовича,
які закінчили школу з срібними медалями.
Тітаренко Вадим Володимирович
після закінчення школи успішно навчався в Національній юридичній академії міста
Одеси, закінчив аспірантуру і деякий час працював там же викладачем, з 2010
року працює керівником юридичного відділу корпорації «Цитрус Трейд».
Бабалич Олег успішно закінчив Уманський філіал європейського
університету і тепер працює у відділенні Аваль банку м.Кіровограда на посаді
провідного економіста.
Гончарук Василь успішно закінчив автоматико-енергетичний факультет Кіровоградського Державного
технічного університету в 2008 році та психолого-педагогічний факультет
Соціально-педагогічного інституту
педагогічної академії у 2007 році
і тепер працює в Кіровоградобленерго інженером групи по видачі технічних
умов.
Закінчити нашу екскурсію я хочу такими словами:
Школо, ти для мене, мов колиска,
Строга, чемна, радісна й шумна.
В тобі завжди дихає дитинство,
Кожен вчитель – син твій і дочка
Внуки-учні – соняха зернинки
Побіжать за парти в ранній час,
В твоїх вікнах зайчики – сніжинки
Ніжним світом знов зігріють клас.
Комментариев нет:
Отправить комментарий