Проекти

Назва проекту

"Великі будівники Київської держави"

Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети

Історія України, всесвітні історія, інформатика.

Навчальна тема

"Київська Русь за часів Володимира Великого", "Київська держава за часів правління Ярослава Мудрого"

Вік учнів  12- 13 років, клас 7

Стислий опис проекту

Навчальний проект розрахований на учнів 7 класу. Робота над проектом здійснюється в рамках вивчення теми: “Розквіт Київської Русі” предмету “Історія України”.

         На початку роботи вчитель здійснює опитування учнів за темою “ Ваш рівень володіння ПК” .

       Клас поділяється на 2 групи, кожній групі надається тема проекту, яка розкриватиме одне з двох питань. Учні мають проаналізувати діяльність київських князів того часу, що вони зробили для її розквіту.

      Кінцевим продуктом проекту є буклет, газета та презентація.

   

Навчальні цілі

за програмою: продовжувати формувати у учнів вміння роботи з історичною картою. А саме: показувати на карті територію Київської Русі в часи її розквіту; розвивати хронологічну компетентність учнів; продовжувати формувати у учнів навички роботи з різноманітними джерелами інформації та умінь самостійно здобувати знання, аналізувати історичні джерела, робити висновки.

в ході реалізації: надбання учнями функціональних навиків дослідження як універсального способу засвоєння дійсності, розвитку здібності до типів мислення високого рівня, активізації особистісної позиції учня в навчальному процесі на основі опанування суб'єктивно новими знаннями; сприяння добросовісному ставленню до виконання своїх обов'язків; виховувати почуття патріотизму на прикладі Володимира Великого та Ярослава Мудрого, тягу до знань, освіти, культури;

формування навичок XXI століття: 1) Творчість і інноваційність 2) Критичне мислення і вміння вирішувати проблеми 3) Комунікативні навички та навички співробітництва 4) Вміння працювати з інформацією, медіа та комп’ютерні навички 5) Інформаційна грамотність 6) Медіа грамотність 7) IКT – грамотність 8) Життєві та кар’єрні навички 9) Гнучкість та пристосовуваність 10) Ініціатива та самоспрямованість 11) Соціальні навички та навички, пов’язані зі співіснуванням різних культур 12) Продуктивність та вміння з’ясовувати та враховувати кількісні показники 13) Лідерство та відповідальність

 План виконання проекту

1.    Оголошення теми та мети проектної роботи.

2.    Поділ класу на групи  «Володимир Великий» та «Ярослав Мудрий».

3.     Розподіл обов’язків між членами груп за напрямками дослідження:

а) родовід;

б) правознавці;

в) літописці;

г) аналітики.

     4. Проведення досліджень учасниками проекту.

     5. Підготовка до представлення проекту.

     6. Презентація проекту.

     7. Підсумок.

 Додатки

Додаток1. Група «Володимир Великий»

«Родовід»

Князь Володимир – одна з найяскравіших фігур в історії нашої Батьківщини, і, мабуть, одна з найвеличніших в історії Стародавньої Русі.

  Поява на світ Божий Володимира окутана таємницею. Літопис повідомляє про це мимохідь, багато років вже після самого народження. Вчені, трактуючи літописне повідомлення, твердять, що Володимир був сином князя Святослава та ключниці княгині Ольги – дочки древлянського князя мала Малуші. легенда народна переказує, що після розправи над древлянами княгиня Ольга  взяла до свого двору полонянку Малушу, і та вірно слугувала своїй господині при князівському палаці, ведучи велике господарство князівського двору. Одного разу красуню Малушу помітив юний князь Святослав і закохався. Малуша також відповіла князю взаємністю. Але сувора мати заборонила синові одружуватись на полонянці-рабині, хоча і знатного роду. Вона прагнула одружити свого сина на дочці візантійського імператора в інтересах держави та її міжнародного авторитету. Скоро в Малуші народився син, нарекли його імям Володимир, що означало володар миру (світу). Сина у Малуші було відібрано, а саму її було відправлено геть з князівської резиденції. юний княжич-робочич (так називали його при князівському дворі, т.б. син рабині)  дитячі роки свої провів при дворі княгині Ольги, яка була його вихователькою. Після смерті Святослава батьком йому по званню та правові став його рідний дядько, брат Малуші, дружинник Святослава – Добриня, людина мужня, талановита, кмітлива, привітна. Це він увійшов до циклу київських билин «славним Добринею Микитичем».

 « Правознавці»

 Князю випала тяжка спадщина. Країна була розорена постійними війнами , наростала загроза зі сторони кочівників – печенігів, що стояли за рікою Стугною , фактично під стінами Києва. До того ж і варязька дружина (використана князем у боротьбі з Ярополком) спробувала диктувати князеві свої умови. З великими зусиллями Володимирові вдалося приборкати цих небезпечних помічників, надавши їм землі й частково спровадивши до Візантії.

  Одним з головних завдань, які стояли перед князем на початку його перебування на київському князівському столі, було утримання величезної багатомовної держави під владою Києва , а держава ця включала 20 різних племен і земель, як слов’янських, так і неслов’янських.

   Протягом 981-984 рр. Володимир приборкав повсталих в’ятичів , радимичів, наклавши данину «від рала»; приєднав до держави міста Червенської Русі – Червень, Бузьк, Белз , Перемишль, які належали «ляхам» ; приєднав землі ятвягів , що жили між Німаном та Західним Бугом.

   Він воював проти печенігів, які не раз нападали на руські міста та села, знищуючи їх. Одного разу печеніги підійшли до Києва, князь з дружиною виступив на них. І вождь печенігів запропонував князеві :»Не проливаймо крові наших воїнів, але виберімо зі свого війська по одному силачу :я одного і ти одного , і нехай вони стануть до двобою. Як мій твого поборе, то ми заберемося з Русі-України, а коли мій твого поб’є – тоді ми вас будемо три роки воювати » . Зажурився князь Володимир, чи знайде такого богатиря ,щоб здолав страшного печеніга. Аж зголосився Кирило Кожум’яка, і сказав, що буде битися з печенігом. І зійшовся Кирило з печенігом: та як скрутить його своїми руками, то тільки кістки хряснули – такий Кожум’яка  був сильний! Коли Кожум’яка - богатир переміг велетня, тоді печеніги повтікали у степ , і вже Володимир мав з ними спокій.

   Змінивши міжнародне становище своєї держави, князь розпочав упорядкування її внутрішнє. Він провів ряд реформ:

Адміністративну - ліквідував племенні княжіння, поділив усю країну на 8 округів, округи на волості, на чолі яких поставив довірених осіб або своїх синів;

 Військову - замінивши племінну організацію свого війська на феодальну -  за право володіти земельною власністю;

  оборонну - повів широке будівництво фортець - укріплень навколо Києва ,які стали опорними пунктами у боротьбі з печенігами;

  судову -  прагнув розмежувати єпископський та графський суди ;

  вів широке градобудівництво – заснував нові міста: Володимир на Волині , Василів на Київщині.

   Важливе значення у реформаторській діяльності князя зайняла релігійна реформа. спочатку Володимир прагнув упорядкувати систему язичницьких вірувань у своїй державі. З цією метою він створив Язичницький пантеон з 6 головних богів. Але переконавшись у безсиллі таким чином об’єднати державу та познайомившись з іншими релігіями. Володимир вирішив прийняти грецький обряд, Охреститися.

   Року 985 князь Володимир розгромив Дунайську Болгарію й уклав з нею мир. Цей конфлікт Русі з Болгарією змусив візантійського імператора Василія Другого розпочати переговори з Володимиром і дати згоду на одруження своєї сестри царівни Анни з Володимиром. Щоправда сам Володимир змусив його поступитися , коли восени цього ж року взяв в облогу Корсунь (Херсонес), яка тривала 6 місяців . Тут у Корсуні, за легендою, Володимир прийняв християнство,і , повернувшись до Києва (988 р) запровадив християнство по всій Київській державі - Русі-Україні, розпочав широке церковне будівництво.

«Літописці»

Найбільше історичних письмових джерел  розповідають про поширення християнства на Русі до Володимира Великого, та про хрещення Русі самим Володимиром. 

           Християнство почало проникати на територію Русі-України ще на початку нашої ери через грецькі міста-колонії Північного  Причорноморя.

У стародавніх літописах вміщено легенди про подорож апостола Андрія Первозванного по Дніпру. Андрій проповідував у Синопі. Він вирішив через гирло Дніпра повернутися до Риму. Коли плив по Дніпру, сталось так , що він зупинився переночувати попід Дніпровими горами. На ранок, звертаючись до своїх учнів, він сказав: « Бачите ось ці гори? На них зійде божественна благодать, буде тут град великий з багатьма церквами». І зійшов він на ці гори, поставив хрест. І молився богові за народ, що не знав істинного Бога, але пізнає Його і буде молитися Йому. А потім відправився вгору по Дніпру, через землі варяг аж до Риму, де і розповів про те, як вчив і що бачив у Слов’янській землі.

   Так за літописним переказом вперше з уст Апостола, Учня Ісуса Христа – Андрія Первозванного, брата апостола Петра, було почуто про християнство на берегах Дніпра.

   давні перекази та іноземні письмові джерела розповідають про те, що року 860 київський князь Аскольд та багато воїнів з його дружини разом з частиною київських купців прийняло християнство, запросили на Русь християнських проповідників. ось як про цю подію говорять візантійські джерела: « Аскольд посилає до Константинополя послів, які просили натравити на Русь місіонерів здійснити святе хрещення населення держави. Через деякий час  до Києва з Константинополя прибуває єпископ. Він розповів князю та старшині про християнське віровчення і розповів про чудеса. Руси стали вимагати чуда. Тоді архієпископ кидає у вогонь Євангеліє, і воно залишається непошкодженим. При цьому він говорить:»Святе письмо нетлінним є». Переконавшись у диві русичі приймають християнство.

   На початку Хст. християнство було значно поширене серед дружинників – варягів князя Ігоря, а в літописах є згадка про соборну християнську церкву святого Іллі у Києві. Про зміцнення позицій християнства у Київській державі свідчить і факт прийняття княгинею Ольгою християнства. збереглася така легенда:» Після кривавої помсти княгиня повернулася до Києва. Одного разу гордо прямуючи по місту, вона у гурті християн біля церкви святого Іллі пізнала старця-сліпця, що колись ще в дитинстві пророкував їй бути княгинею київською. підійшла до нього Ольга мовивши: «Старче, як шкода, що ти сліпий, і не можеш бачити мене! Я та сама Ольга, якій ти в дитинстві пророкував бути княгинею. Пророцтво твоє справдилось». А старець підняв сліпі очі вгору, простягнув руки і сказав: «Ти велика грішниця, княгине Ольго! Кров невинних співвітчизників на твоїх руках. Покайся, Ольго! Кайся за свої гріхи! кайся..» - чулися за нею слова.

    І часто бачили люди, як вона заходила до старця, що жив біля церкви святого Іллі. Ніхто не знав чому. А старець навчав княгиню праведній вірі Христовій. З того часу стала вона прозрівати, пізнавати істинного Бога»

   У другій половині Хст. князь Володимир, онук Ольги, зміцнює політично державу, проводить ряд реформ. серед них найбільшого значення мала релігійна реформа.

   Щоб підняти вагу свого роду та значення своєї держави, Володимир забажав одружитися з візантійською цесарівною Анною, сестрою візантійського імператора. А щоб примусити імператора дати на це згоду, Володимир зібрав військо й рушив походом на Крим , де захопив багате візантійське місто Корсунь (біля сучасного Севастополя). Після цього візантійський імператор змушений був погодитися на шлюб своєї сестри з Володимиром, але при умові прийняття Володимиром християнства.

  За легендою перед прийняттям хрещення Володимир осліп, а після хрещення у купелі прозрів й сказав крилаті слова «Тепер пізнав я істинну віру».

  «Корсунь же він оддав грекам як віно за цесарицю, а сам вернувся до Києва.

 І коли (Володимир) прибув,повелів поскидати кумирів- тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його )палицями. І це (діяли йому) не яко дереву, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей-хай одплату прийме від людей! Велик ти єси ,Господи,дивні діла твої!»Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений!

   І коли ото волокли  його поручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди , бо іще не прийняли вони були хрещення . І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей),сказавши:» Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили (його) вітер на рінь , яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь.

   Потім Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи : « Якщо не з’явиться хто завтра на річці- багатий , чи убогий,чи старець, чи раб,- то мені той противником буде». І , це почувши, люди з радістю йшли, радуючись , і говорили : «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду , і стояли- ті до шиї,а другі-до грудей . Діти ж (не відходили) од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили (у воді) , а попи,стоячи.молитви творили.

   І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається, а диявол тужив, говорячи: «Горе мені, бо проганяють мене звідси! Тут бо думав я житво мати. бо тут немає вчення апостольського, не знають (тут люди)бога. І радів я з служіння їх,тому що служили вони мені. І ось побіждає мене невіглас оцей, а не апостолі мученик, і вже не буду я царствувати у землях сих »

  Люди ж , охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він Бога сам і люди його, і . глянувши на небо , сказав «Боже великий, що створив небо і землю! Поглянь на новії людщи свої! Дай же їм, Господи, узнати тебе , істинного Бога, як ото узнали землі християнськії , і утвердити в них віру правдиву і незмінну. (А) мені поможи, Господи , прооти врага-диявола, щоб ,надіючись на тебе і на твою силу.одолів я підступи його »

   І, це сказавши, повелів він робити церкви і ставити їх на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія (Великого) на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів наставляти, і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, поставивши мужів своїх, став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. а матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони були вірою і, як померлого, вони оплакували.»

     Літопис руський. За Іпатським списком.

  Останні роки життя Володимира були затьмарені непокорою синів. Проти нього повстав Святополк, котрий княжив недалеко від Києва, в Турові, за що його було кинуто до в’язниці. А в 1014 році відмовився сплачувати податки Ярослав, який правив у Новгороді. Володимир страшенно розгнівався й став готуватись до походу на Новгород. Але у розпалі приготувань захворів і раптово помер. Сталося це 15 липня 1015 року. Так скінчилася доба Володимира.

   «Помер же Володимир, князь великий, на селі Берестовім, і потаїли смерть його, бо Святополк був у Києві. і вночі ж, розібравши межи покоями поміст і в ковер загорнувши, вірьовками опустили його на землю І, поклавши його на сани, одвезли його, і поставили його у святій Богородиці – в церкві, що її він сам був спорудив. Коли ж довідалися про це люди, то зійшлися без числа. І оплакували його бояри яко заступника землі їхньої, а вбогії – яко заступника і кормителя.. І положили його в гробі мармуровім, а попрятавши тіло його, блаженного князя, з плачем великим.

   Він є новим Константином великого Риму, що охрестився сам і охрестив люди свої, - і сей так учинив, подібно йому.»

     Літопис руський. за Іпатським списком.

  

«Аналітики»

За часів Володимира Святославича Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення. Вона стала врівень з багатьма державами Європи і Близького Сходу. Навіть Візантійська імперія мусила рахуватися з Руссю.

   Князювання Володимира – захисника Руської землі – навічно залишилося в памяті народу. Сам князь, прозваний Красним Сонечком, оспівувався в піснях, легендах. Про Володимира та його воїнів Іллю Муромця, Добриню Никитича, Олексія Поповича складено билини, які записувалися навіть на початку ХХ ст.. Вони оповідають про його подвиги у боротьбі з ворогами, життя, побут князя, його сподвижників. У 1853 році над місцем масового хрещення киян було встановлено пам’ятник Володимиру. Оскільки Володимир зарахований церквою до лику святих, у соборі Св. Петра в Римі на одній із стін є його зображення. Його портрет вміщено на банкноті української одногривневої купюри1996 року.

 Додаток 2.

«Ярослав Мудрий»

«Родовід»

( Боротьба за « київський стіл» після смерті Володимира Великого та встановлення єдиновладдя Ярослава)

Звістка про смерть батька приголомшила Ярослава. До самого світання не склепив він повіки, міряючи кроками покої своєї резиденції в селі Ракомі поблизу Новгорода. На ранок було скликано віче, на якому Ярослав повідомив новгородців про те, що уночі отримав звістку від своєї сестри Предслави про смерть батька і утвердження на київському столі свого брата Святополка, який, прагнучи посилити свою владу, убиває зведених братів ( вже були убиті Борис, Гліб, Святослав). Забувши давні кривди, новгородці зголосилися допомогти князеві у його боротьбі з братовбивцею. Як сповіщає літописець Ярослав зібрав у Новгороді тисячу варягів та сорок тисяч інших воїнів й виступив проти Святополка.

  боротьба між братами тривала декілька років, йшла з поперемінним успіхом, але перемога остаточно залишилась за Ярославом, який здобув вирішальну перемогу на річці Альті. Сталося це 1019 року.

   Але княжі міжусобиці на Русі не скінчилися. Через два роки боротьба розгорнулася між Мстиславом Тмутараканським та Ярославом. Досвідчений воїн та полководець Мстислав вщент розгромив Ярославове військо, самому київському князю довелося тікати аж до Новгорода. але на Ярослава чекала несподіванка 6 прибули посланці від брата Мстислава і передали послання князя з проханням повернення Ярослава до Києва. У 1026 році між братами було укладено мирну угоду, за якою вони поділили Русь між собою по Дніпру: Ярослав став княжити у Києві, а Мстислав на Лівобережжі з центром у Чернігові. Як повідомляє літописець, стали вони обидва жити «в братолюбстві й злагоді», перестала усобиця, заколот, була тиша в землі руській». спільними зусиллями вони вигнали поляків з Червенської Русі, знову приєднавши до Київської держави міста Перемишль, Червен, белз та інші. Цей похід відбувся у 1036 році. А року 1036 Мстислав помер, і Ярослав Володимирович став, за виразом Нестора-літописця, «самовладцем руської землі».

«Правознавці»

Ярослав доклав багато зусиль для зміцнення єдності й централізації управління державою. Він продовжував будівництво захисних споруд на кордонах держави проти кочових орд, фортець-залог навколо Києва.

   З іменем Ярослава пов’язують остаточний розгром печенізьких орд. генеральна битва з ними сталася 1036 року поблизу Києва. битва закінчилася перемогою русичів, після котрої вони так і не змогли оправитися і вже більше не турбували Русь своїми набігами. За свідченням літописця, на місці того бойовища князь заклав величний собор, стіни й купола якого незабаром піднялися. Це був Софіївський собор.

  Потім князь здійснив низку успішних походів проти литовських князів, зміцнивши тим західні кордони Київської держави.

   За часів Ярослава значно зріс міжнародний авторитет Русі, про що красномовно свідчать династичні шлюби дочок київського князя з найбільшими володарями Європи. Сам Ярослав був одружений на шведській принцесі Інгігерді, його сестра Марія-Доброгніва була дружиною польського короля КазимираІ Відновителя. Один син Ярослава був одружений з дочкою цього короля, другий син взяв шлюб з візантійською царівною, а інші два – з німецькими княжними. За іноземних правителів були видані заміж три дочки Ярослава: Анастасія – за угорського короля Андраша, Єлизавета – за норвезького короля Гаральда, по його смерті – за норвезького короля Свена; Анна – за французького короля ГенріхаІ, причому вона деякий час була регентом свого сина, французького короля Філіппа І. Племінниця Анни – Євпраксія Всеволодівна вийшла заміж за саксонського маркграфа Генріха, а по смерті останнього – за германського імператора ГенріхаІУ.

   Князівська столиця не раз ставала притулком для можновладних вигнанців: недобрі часи для себе перебував у Києві вигнаний з батьківщини норвезький король Олаф ІІ Святий; його син Магнус взагалі виховувався у Києві; сини убитого короля Англії – Едмунд – «Залізний Бик» та Едвард  переховувались у Києві.

   В епоху Ярослава Київська держава досягла зеніту свого розвитку: з’являються нові міста, за мурами яких велась жвава торгівля; розквітли ремесла; зростає земельна власність бояр, дружинників; розширились кордони держави й простягалися від Фінської затоки, Ладозького й Онезького озер на північному заході. Вони доходили на півдні Чорного моря й пониззя Дунаю, від Закарпаття на заході до верхів’я Дону та Волги на сході; велось будівництво столиці держави, з’являється так званий «город Ярослава», територія якого у сім разів перевищувала площу «міста Володимира».

   За Ярослава були відкриті школи, бібліотеки ( сам князь мав одну з найбільших бібліотек у світі, таємниця місцезнаходження якої і по сьогодні залишається не розкритою вченими), перші лікарні при монастирях; починається літописання та переписування ченцями книг.

   Найважливішим актом державотворення часів Ярослава був запис у єдиний збірник законів держави, що здобув назву – «Руська правда», яка потім була доповнена новими статтями та положеннями синами Ярослава, тому згодом і здобула назву «Правда Ярославичів». «Руська правда» охороняла приватну власність та її власника, вона є для нас джерелом пізнання розвитку державної організації, господарства, побуту, звичаїв русичів.

    За Ярослава посилюється значення Київської церковної митрополії: на найвищу церковну посаду – митрополита – вже призначається не грек, а слов'янин-русич, ним став Іларіон. Його знамените «Слово про закон і благодать» й понині є блискучою пам’яткою красного письменства раннього середньовіччя. Другим важливим заходом Ярослава у церковному будівництві була канонізація власних руських святих, сприяння розвиткові монастирів у державі.

   За кілька літ до смерті Ярослав скликав своїх синів і розділив між ними землі й міста для княжінь: Ізяславові у володіння він дав – Київ, Новгород, Туров, Псков; Святославові – Чернігів, Муром, Тмутаракань; Всеволоду – Переяслав, Ростов; Ігорю – Володимир; В’ячеславу – Смоленськ.

  При цьому Ярослав суворо наказував синам жити у злагоді, мирі, шанувати один одного, дружно ставати на захист усієї руської землі, якщо на неї нападе лютий ворог.

  

«Літописці»

Ось що повідомляє літопис «Повість минулих літ» про битву русичів з печенігами 1036 року.

   «І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в річці Ситомлі, інші – в інших річках. І так погинули вони, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні.»

У роки правління Ярослава було створено перший писаний звід законів Київської Русі – «руську Правду». кровна помста замінювалась грошовою компенсацією, що її встановлював князь чи його намісники.

  «1. Уб’є муж мужа, то мстити братові за брата, або синові за батька, або братовому синові, або сестриному синові. А якщо не буде кому помститися, то виплачувати 40 гривен за вбитого.

4.      Якщо ж ударять руку і рука відпаде або висохне, то заплатити потерпілому 40 гривен. Якщо нога зостанеться цілою або потерпілий почне шкутильгати, то нехай діти його помстяться зобідчику.

5.      28. а за княжого коня, якщо той з клеймом, 3 гривни, а за смерда 2 гривни; за кобилу 60 резан, а за вола гривну.»

Значну увагу Ярослав приділяв церкві, розуміючи її значення і роль у державі.

   « І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з’являтися. І любив Ярослав церковні устави, і попів любив він велико, а понад усе любив чорноризців. І до книг він мав нахил, читаючи їх часто і вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і письмо святеє, і списали багато книг. І придбав він книги, що ними поучаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє,  а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, - так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, учення приймаючи книжнеє.

   Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що напоюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах безмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось.»

                Літопис руський. За Іпатським списком.

На окрему увагу заслуговує заповіт Ярослава

  «Діти мої, майте між собою любов, бо ви брати одного отця і однієї матері.. Якщо будете жити в ненависті і роздорах, то самі загинете і загубите землю батьків і дідів своїх, придбану їхньою великою працею.»

   За вікнами княжого терема бився холодними крильми вітер. Він ніс лютневу холоднечу й тривогу. Ярослав лежав заглиблений у останні земні думки. Потім звів погляд на вікно, за яким була темрява… Ранок після 20 лютого 1054 року на Русі вже починався без князя Ярослава.

   Літописець, вказуючи на значення діяльності князів Володимира та Ярослава, писав:» Як то буває, що один зоре землю, другий засіє, а третій жне та їсть багаті овочі. так і тут: батько Ярослава зорав та зрушив землю, просвітивши хрестом, а Ярослав, Володимирів син, засіяв книжними словами серця вірних, а ми жнемо, користуючись з книжної науки»

«Аналітики»

Ярослав дожив похилого віку, що було рідкісним явищем у середньовіччі. Він помер у зеніті могутності й слави на 76-му році життя 20 лютого 1054 року. Похований у церкві Святої Софії.

    Часи князювання Ярослава Мудрого позначились посиленням держави, зміцненням кордонів Київської Русі, інтенсивним будівництвом міст, піднесенням господарства, торгівлі. Ці успіхи ознаменували підвищення міжнародного авторитету давньоруської держави. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розвитку.

  Ось як оцінюють діяльність Ярослава Мудрого сучасні історики.

«Київський князь Ярослав Мудрий, як і його батько Володимир, користувався значним авторитетом у міжнародній політиці…»

                                                     (Б.Греков)

« .. Те, чому Володимир клав лише початки, в часах Ярослава розвинулось вже повним цвітом і дало йому славу і пам’ять у пізніших поколінь.»

                                                      (М.Грушевський)

«Тривале князювання Ярослава прийнято вважати апогеєм могутності Київської Русі.»

                                                                (О.Субтельний)

«І в дорослому, і в похилому віці вже як верховний володар Русі, він вкрай так неохоче сідав на коня, і лише в разі особливої потреби брав участь у походах. Книга й перо були для нього милішим за меча та військового обладунку.»

                                                                               (М.Брайчевський)

Ярослав Володимирович був справді видатним державним діячем, мудрим політиком, талановитим полководцем. Його цілком заслужено прозвали Мудрим. і З Таким ім’ям він назавжди  залишився в історії нашої батьківщини.

Проект "Знати свої права-захищати їх" 

 У процесі громадянської освіти учні знайомляться з реальним життям, завдяки чому поглиблюються їхні знання щодо функціонування  суспільства: вони вчаться формувати власну думку та визначати програми власних практичних дій.

Громадянська освіта навчає жити в суспільстві й поширюється на всю шкільну освіту, сприяє інтерактивному навчанню та посиленню самостійних начал у діяльності учнів.

Зрозуміло, що гуманістичне покликання сучасних педагогів полягає передусім у тому щоб готувати вихованців до соціальної творчості, прищеплювати їм навички демократичного співжиття і діяльності в громадянському суспільстві, отже, орієнтація навчально-виховного процесу на культурну особистість, формування культурної діяльності, культуру спілкування, самосвідомості є перспективною.

Особистість не народжується із досконалою життєвою компетентністю. Вона розвивається в процесі пізнання, спілкування, взаємодії з людьми, тобто в процесі життєдіяльності. Отже, шлях до компетентності – життєдіяльність дитини.

Ефективним засобом навчання  учнів творчості є учнівські соціальні проекти.

  

Проект здійснений учнями 10 класу

  

ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА- ЗАХИЩАТИ ЇХ

  

 Координатор проекту: Чернецька Н.М.,

учитель історії та правознавства,

спеціаліст вищої категорії,

Шамраївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Ульяновської РДА

Кіровоградської області

 Основний та другорядні (дотичні) навчальні предмети

  Історія та правознавство.

Мета проекту.

1. Дослідити стан обізнанності та реалізації прав і свобод неповнолітніх у шкільному колективі

2. Розширити знання про права дитини;

3. Розповісти про права дитини;

4. Пропагувати права дитини.

Формування умінь та навичок: завдяки участі в проекті учні отримують можливість засвоїти елементарні вміння та навички самостійного вивчення навколишньої дійсності, одержувати й творчо аналізувати інформацію, вміння спілкування між собою.

Вік учнів, клас

10 клас, 15 -16р.

Перед початком проекту вчитель ознайомив учнів з вчительською презентацією та буклетом.

В проекті «Права дитини» учням запропоновано вивчення стану реалізації прав дитини в школі та вироблення практичних порад для дітей, права яких порушено та порад для дітей, які стали жертвою насильства.

1. До початку проекту проводиться

• Діагностика навчальних потреб учнів

• Рівня їх фактичних знань учнів з теми

2. Під час проведення проекту проводиться:

• анкетування для групування учнів по групам

• відслідковування ходу виконання роботи

• контроль за дотриманням вимог до виконання різних видів роботи

3. По завершенню проекту проводиться: Оцінювання створених учнями робіт: презентації, публікації, опису проведення

 Основні завдання проекту

– з’ясувати зміст поняття „Ти – дитина, значить маєш права”;

– дослідити стан інформованності учнів щодо прав дитини в школі серед учнів 8 – 11 класів, навчитись аналізувати результати опитування;

– розвивати навички критичного мислення, формувати навички роботи в команді ;

–отримаюти додаткові знання у сфері прав і свобод людини;

-навчитися порівнювати правовий статус громадян із міжнародними стандартами у сфері прав людини,;

-сформуюти власне ставлення до стану дотримання прав людини у власному навчальному закладі

  

Кроки (етапи) проекту:

1) Підготовчий етап: вивчення теми, навчальне опитування. Визначення важливої проблеми.

2) Визначення мети опитування та аудиторії (кого опитувати).

3) Планування, розподіл обов’язків між учнями, складання листа опитування (анкети).

4) Підготовка та презентація результатів проекту.

5) Підведення підсумків проекту.

Ключові права дітей

право на любов і піклування;

право на належне харчування;

право на гру та відпочинок;

право виражати свої думки;

право обирати власну релігію;

право на інформацію;

всі діти мають право на навчання;

право на медичне обслуговування;

жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена;

жодна дитина не повинна бути об”єктом сексуальних посягань;

всі діти є рівними;

жодна дитина не повинна бути примушена до праці;

жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни;

діти можуть зустрічатися з ким бажають;

перевага надається дітям без сімей;

перевага надається дітям-інвалідам;

перевага надається дітям-біженцям;

перевага надається дітям, що перебувають у конфлікті із законом;

Очікувані результати:

виконавці проекту набудуть навичок проведення соціологічних досліджень та обробки їх результатів, колективної та проектної діяльності.

підготовлять аналіз результатів та визначать шляхи покращання стану дотримання прав дитини;

з’ясують зміст поняття “Ти – дитина, значить маєш права”;

проведуть презентацію результатів опитування;

створять буклети та презентації про права дитини.

Характеристика етапів проекту

І етап. Підготовка та організація проекту.

На цьому етапі був обраний метод одержання інформації (анкетування та інтерв’ю).

Визначено коло осіб, які будуть залучені до проекту, складено план роботи. Доцільно відзначити, що на цьому  етапі були створені малі учнівські групи, які  працювали над своїм набором завдань, котрі в підсумку створили цілісну картину, обиралися лідери груп.

1 група  «Правознавці» (юристи) – працює над питанням «Як у житті можуть порушуватись закони?» В ході роботи вони  шукають відповіді на питання: - чи потрібні дітям права і навіщо вони? – які бувають права? – які документи фіксують права дітей? – що робити якщо твої права порушені? Учням потрібно описати та класифікувати права згідно з існуючими правовими документами. Запропонувати власні права, яких, на їх думку, не вистачає, аргументувати свій вибір та оцінити свою роботу. оформлюють свої результати досліджень у вигляді презентації.

2 група «Психологи» - працює над питанням «Мої права – твої права?» Учні досліджують як співіснують права кожної людини в колективі. Дають відповіді на питання: - що таке конфлікт?; - коли виникає конфлікт? – як уникнути конфлікту в колективі? Учасники групи шляхом опитування, тестування та спостережень за однокласниками, розробляють схему безконфліктної поведінки учнів у класі. В кінці вони презентують результат роботи  презентацією та оцінюють свою роботу.

3 група «літературознавці» - працює над питанням «Ти -  дитина, отже маєш права? Порушення прав на прикладі літературних героїв». Діти проаналізувавши сюжети відомих дитячих літературних творів, з’ясовують, які права порушуються в цих творах, та які закони це доводять. Оформлюють свої результати у вигляді буклету та малюнків, казкової вікторини.

 ІІ етап. Визначення мети опитування та аудиторії (кого опитувати)

     

ІІ етап. Визначення мети опитування та аудиторії (кого опитувати)

      На даному етапі було визначено коло класів для проведення опитування (8 -11 кл.).

ІІІ етап.  Планування, розподіл обов’язків між учнями, складання листа опитування (анкети).

На даному етапі було розподілено обов’язки між членами робочих груп, складено питання анкет: «Я – громадянин України», «Чи знаєш ти свої права?».

ІУ етап. Підготовка та презентація результатів проекту.

     На цьому етапі учні проводили анкетування, збір інформації по питаннях своєї групи, готували презентації , буклети, проводили цикл занять в 7-9 класах по даній темі.

У етап.  Підведення підсумків проекту.

Весь матеріал був узагальнений і доведений до відома вчителів та учнів нашої школи.

  

 Додаток 1.

 Звіт про виконаний проект

Тема : Знати свої права – вміти їх захищати.

Кількість учасників: 9  чоловік.

Вік учасників: 14 – 15 – 16 років.

Керівник проекту: Чернецька Н.М.

Посада керівника проекту: вчитель історії та правознавства.

Назва навчального закладу: Шамраївська ЗШ І – ІІІ ступенів

Сучасне суспільство своєю метою повинно мати утвердження прав людини. Люди повинні знати свої права. Без належного рівня правових знань і навичок неможлива свідома участь особистості у суспільному житті, неможливо легальними засобами захищати свої права.

Наша мета – розширити знання учнів про свої права і шляхи їх захисту.

Коментар. Учасники проекту провели опитування батьків, учнів та вчителів школи. Воно мало на меті виявити обізнаність людей в питаннях громадянських прав і свобод та механізмів їх захисту.

Підготували і прочитали цикл лекцій «Твої права та свободи» для учнів.

Випустили газету «Дізнайся про свої права і захисти себе сам».

Виготовили буклети: «Права дитини», «Увага, конфлікт»

     Результати проекту показали, що радість пізнання нового, співтворчість, прагнення до самовизначення через власні зусилля – ось цінності, які сприяють гармонізації стосунків між учителями й учнями. Ось такі види роботи значною мірою сприятимуть ліквідації певних прогалин у системі громадянського виховання.

          Але найбільш значущим результатом є не конкретні предметні знання та уміння, а розвиток життєвої компетентності, формування правової культури, правосвідомості, набуття соціального досвіду.

  

Додаток 2.

Група «Правознавці»

Права дитини - це певні можливості, які треба дітям (до 18 років) для того, щоб жити і дорослішати.

     Діти мають особливе право на піклування та допомогу з боку держави. Але, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо захищені.

      Сьогодні 250 млн. дітей живе за рахунок важкої праці, жебрацтва, пограбувань. Кожен рік від хвороб помирає 5 млн. дітей. Поширюється торгівля дітьми. Використовують дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів. В Україні три чверті дітей - діти з хронічними хворобами, з’явився новий тип дітей – «діти вулиці».

     На основі Конституції України у 1991 році Верховна Рада прийняла Закон України про охорону дитинства. У кожній державі є один найголовніший закон - Конституція. Ось чому кожен народ хоче мати хорошу Конституцію. Бо від Конституції залежить щастя й доля нашого народу. Кожний громадянин повинен добре знати Конституцію своєї держави, розуміти її, виконувати і боронити.

      Конвенція має 54 статті, написаних на 6 мовах. ООН має комітет з прав дитини, йому кожна держава звітує про заходи, які вжиті згідно з Конвенцією. Він же досліджує, як у країнах дотримуються права.

ПРАВА ДИТИНИ ЗГІДНО З КОНСТИТУЦІЄЮ:

1. Всі діти рівні у правах.

2. Всі діти мають право на любов та піклування з боку батьків та держави.

3. Право на навчання.

4. Право на медичне обслуговування.

5. Право на гру.

6. Право на відпочинок.

7. Право на інформацію.

8. Право висловлювати власну думку (якщо це не загрожує безпеці держави або не порушує прав інших людей).

9. Дитина не повинна бути примушена до тяжкої праці.

10. Дитина не повинна бути скривджена та зневажена

11. Дитина не повинна бути жертвою насильства та війни.

12. Право на якісне харчування.

13. Діти, позбавлені сім’ї, охороняються та опікуються державою.

14. Право на ім’я.

15. Право на приватне життя.

16. Право на спілкування.

  Право на власну думку

Ти маєш право вільно виражати свої погляди, право на участь у прийнятті рішень. При вираженні будь-яких питань, що стосуються тебе, твоїм поглядам має приділятися належна увага.

  Право на охорону здоров’я

Ти маєш право на життя та охорону здоров’я, на медичну допомогу. Пам’ятай! Від твого ставлення до здоров’я залежиш не тільки ти сам, а твоя позиція впливає на твоїх друзів, знайомих, батьків та твоїх майбутніх дітей. Подбай про себе.

   Право на освіту

Ти маєш право на безкоштовну освіту. Держава зобов’язана забезпечити доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей. Право користуватися бібліотеками, спортзалами, обладнанням школи.

    Право на ім’я

Ти маєш право на ім’я. В перші дні твого життя, батьки подарували тобі ім’я. І від тебе, від твоїх вчинків , від твоїх справ залежить яким буде твоє ім’я; добрим, гучним, чи, навпаки, десь непомітно для всіх розтане в розмаїтті інших імен.

Право на приватне життя

Ти, як повноцінна частина суспільства, маєш право на спілкування з будь-ким і стосовно будь – якого питання.

 Право на відпочинок

Ти маєш право на відпочинок у будь-який час і будь-якому місці. Але пам’ятай, що твій відпочинок не повинен заважати діяльності інших людей.

  Право на інформацію

Ти, як майбутній член дорослого суспільства, маєш право на інформацію будь-якого виду, для формування особистої думки з певних питань.

  

Анкета №1

«Я – громадянин України»

Відповідаючи на запитання, необхідно відмітити позначкою варіант, який найбільше тебе задовольняє, або вказати свій варіант відповіді.

1.     Я вчуся в класі - , моя стать – жіноча, - чоловіча

2.     2. Як ти розумієш поняття «громадянин»?

3.     Які в тебе виникають почуття, коли ти чуєш Гімн України?

4.     Які життєві цінності є для тебе найважливішими:

– здоров’я

–       громадське визнання

–       любов

–       служіння Вітчизні

–       освіта

–       віра в бога

–       добробут

–       родина

–       чиста совість

–       творчість

–       улюблене заняття

–       свій варіант відповіді

5.     Яке громадське доручення ти виконуєш в класі, школі?

6.     Якщо в тебе виникають проблеми з навчанням, до кого ти звертаєшся?

-         до вчителя-предметника

-         до класного керівника

-         до батьків

-         до друзів

-         до адміністрації школи

-         свій варіант

7.     Які музеї та театри ти відвідував:

-         у місті

-         в Україні

-         в інших країнах

8.     Чи відвідуєш ти будь-який гурток?

– так

-         ні

9.     Як ти ставишся до своїх доручень

1.     Що таке відповідальність?

2.     Яку справу ти називаєш відповідальною?

3.     Чи всі учні вашого класу виконують пропоновані їм доручення або власні обіцянки?

4.     Яку людину ти називаєш відповідальною?

5.     Чи буває так; хтось із дітей не дотримав слова, не виконав завдання, підвів клас, і в тебе на нього проявляється злість, ти ним не задоволений?

6.     За невиконання яких справ ти більше всього буваєш незадоволений своїми товаришами?

7.     Щоб ти запропонував зробити, щоб учні завжди виконували свої обіцянки і дані їм доручення?

 Анкета № 2

1.     Чи  знаєте Ви свої права7

а) так;   б) знаю деякі;    г) не знаю4

2. Звідки ви дізнаєтесь про права людини?

а) з підручника правознавства;   б) від вчителів;   в) від батьків, друзів;   г) від директора;  д) з інших джерел4

3. З яким із наступних тверджень Ви б погодилися:

а) Головне – забезпечити виконання кожною людиною її обов’язків;

б) Людина- найвища цінність, її права та свободи не можуть бути ніким порушені;

в) Людина може бути і вільною особистістю, і достойним громадянином, а його права та обов’язки доповнюють одне одного;

4. Що значить ваш навчальний заклад для вас?

5. Чи маєте ви можливість знайомитися зі своїми оцінками?

а) так; б) ні;  в) маю, але з ускладненнями;

6. Чи будете ви оприлюднювати свою думку, якщо вона відрізняється від думки вчителя?

а) так;   б) ні;  в) не знаю;

7. Чи спостерігали ви різницю у відношеннях вчителя до учня в залежності від:

а) успішності;   б) національності;   в) зовнішнього вигляду;  г) матеріального стану батьків;

8. Чи мають місце у школі, на вашу думку, випадки приниження людської гідності?

а) так;   б) ні;    в) не знаю;

9. На яких принципах будуються відносини між учнями та вчителями:

а) поваги;  б) покори;  в) взаємної байдужості;  г) не знаю;

10. Чи дозволяють собі вчителі говорити з учнями в грубій, принизливій формі?

а) так;   б) ні;  в) часто;  г) не пригадую;

11. Чи використовують вчителі фізичну силу по відношенню до учнів?

а) так;  б) ні;  в) часто;   г) не пригадую;

12. Які обов’язки мають учні школи ( записані в Статуті школи)?

13. До кого б ви звернулися у випадку несправедливого рішення вчителя7

а) до клас. керівника;   б) адміністрації;  в) батьків;  г) у комісію захисту прав дитини.

  

Додаток 3.    Група «Психологи»

Поняття конфлікту.

У найзагальнішому значення конфлікт – це зіткнення сторін, поглядів, сил.

 

Конфлікти виникають в усіх сферах людського життя, починаючи з родини, школи та професійної діяльності до глобального рівня. Це складне явище визначається у таких галузях суспільного  знання , як психологія, соціологія, історія, політологія, філософія, військові науки тощо. останнім часом навіть сформувалася самостійна наука – конфліктологія, яка досліджує природу, причини, механізм конфліктів у людському суспільстві, а також шляхи їх вирішення.

   Георг Зіммель ( 1858 -19180, німецький філософ і соціолог, був упевнений, що людське суспільство, його існування і розвиток пов’язані з конфліктами. як соціальний процес, конфлікт має системний характер, оскільки, по-перше, охоплює все суспільство, а по-друге, його наслідки спрямовані на збереження соціального цілого.  За Г.Зіммелем, конфлікт відображає не просто зіткнення інтересів, а й щось таке, що виникає на грунті інстинктів ворожості, які властиві окремим частинам соціального організму так само, як і інстинкт любові. таким чином, одним із джерел конфлікту, вважає вчений, є внутрішня біологічна природа людей.

   Конфлікти, за Г.Зіммелем, є одним із головних соціальних процесів, що сприяють згуртованості і збереженню соціального цілого. Свою увагу німецький соціолог зосереджує на негострих конфліктах, які, на його думку, в диференційовано розвиненому суспільстві сприяють його інтеграції – тобто заважають виникненню гострих руйнівних конфліктів. Саме нетривалі, неглибокі конфлікти допомагають індивідам позбутися почуття ворожості та роздратування, запобігти будь-якій можливості накопичувати такі почуття. науковець вважає, що чітке усвідомлення учасниками конфлікту своїх інтересів і цілей створює передумову для осмисленого пошуку компромісу між ними.

    Причини виникнення конфліктів:

-         соціально-політичні та економічні;

-         соціально-демографічні, які відображають розбіжності між людьми, зумовлені їхньою статтю, віком, належністю до етнічних груп;

-         соціально-психологічні, тобто явища в соціальних групах ( взаємини, лідерство, настрої, групова думка);

-         індивідуально-психологічні, тобто індивідуальні особливості особистості (здібності, темперамент, характер, мотиви.

    Зрозуміло, що будь-який конфлікт пов'язаний із неприємними відчуттями для його учасників: він викликає незадоволення та погіршення психічного стану, відчуття ворожнечі, погіршення взаємодії та співпраці. проте конфлікт виконує й певні позитивні функції в тому середовищі, де виникає. Він завжди свідчить про наявність певної проблеми і таким чином дозволяє людям дослідити її та знайти певні шляхи вирішення.

Фази конфлікту.

   Структура конфлікту, тобто його перебіг у часі, включає одну приховану (латентну) та три відкритих фази.

   Латентна фаза – це фаза зародження конфлікту. Зовні майже не виявляється, але відчувається стриманість, уникання одне одного, ігнорування. У цій фазі буває достатньо однієї розмови, щоб конфлікт зійшов нанівець.

   У демонстративній фазі сторони усвідомлюють виникнення конфлікту, який переходить у відкриту фазу. Тут спостерігаються протиставлення інтересів, взаємні звинувачення, емоційні суперечки. опоненти й досі прагнуть уникнути конфлікту, сподіваючись на зміну позиції протилежної сторони. Іще існує можливість припинити конфлікт.

     якщо й досі не вдалося вирішити конфлікт, він переходить в агресивну фазу. На цьому етапі взаємин виникає бажання якомога сильніше дошкулити своєму супернику, відбувається пошук сторонньої підтримки. На жаль, майже всі шляхи «мирного» розв’язання конфлікту вичерпано

    Остання фаза, після якої настає вирішення, або вихід з конфлікту, - батальна. вона набуває форми відкритої війни, зростає конфронтація. сторони забувають про головну причину конфлікту, їхньою основною метою є завдання суперникові щонайбільшої шкоди.

   Після того, як конфлікт набуває вищої точки – кульмінації, - сторони усвідомлюють необхідність пошуків виходу з нього.

   Конфлікт не обов’язково мусить проходити всі стадії розвитку, він може бути вирішений на будь-якій з них. Щораніше буде докладено зусиль і вирішене питання, то менше негативних психологічних та соціальних наслідків зазнають безпосередні учасники конфлікту та їхнє оточення.

  Моделі поведінки людей в конфліктній ситуації.

Співпраця – зорієнтована на виграш обоз сторін конфлікту. цей варіант можливий, якщо сторони здатні прийняти інтереси супротивника та шляхом переговорів знайти оптимальний шлях виходу з конфлікту.

    До боротьби (суперництва) вдаються люди, які прагнуть за будь-яку ціну довести свою правоту. В особистих стосунках такий стиль може викликати лише відчуження, тому в цьому випадку до нього краще не вдаватися.

   Компроміс – це орієнтація на взаємні поступки чи перемир’я.. На відміну від співпраці, обом сторонам конфлікту доводиться робити поступки.

   Пристосування, або поступливість, означає згоду однієї сторони беззаперечно прийняти рішення іншої, що не завжди влаштовує першу, але й не занадто турбує.

   Ухиляння – ситуація, коли одна зі сторін конфлікту взагалі ухиляється від розв’язання конфлікту, оскільки результат для неї не має важливого значення і вона не бажає витрачати на це зайві сили. така  стратегія не приводить до розв’язання проблеми, яка з часом може поглибитись.

   Жодну з цих стратегій не можна назвати найкращою, або найгіршою; використання кожної з них залежить від конкретних обставин та від особливостей сторін конфлікту. та, у будь-якому разі, розв’язання конфлікту – це безперервний процес спілкування.

   Способи подолання конфлікту.

   щоб подолати конфліктну ситуацію, психологи радять:

1.     Знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини, рівень і стиль конфліктної взаємодії.

2.     Проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту.

3.      Зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту.

4.     Обрати оптимальну модель поведінки.

5.     запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовільнять усі сторони.

6.     Обрати правильне рішення та втілити його в життя.

У деяких випадках конфлікту можна уникнути, запобігти йому. В особистому спілкуванні цьому сприяє культура поведінки сторін: ввічливість, доброзичливість, тактовність, почуття міри, яке підказує, що можна сказати чи зробити, а що ні; вміння розуміти настрій, внутрішній стан людини; гідність, повага до співрозмовника незалежно від статі, віку чи етнічного походження.

Летить життя, воно спішить,

Але крізь призму років і століть

З тенет людину не пускає

Його величність — пан-Конфлікт.

Й від миті, коли Бог задумав світ,

Причиною всіх бід зробивсь конфлікт.

Пробравсь спочатку він в Едем,

Створивши море там проблем:

Адам і Єва — вигнані із раю.

Неандерталець мамонта вбива,

Середньовічний рицар на турнірі

Честь роду кров'ю омива.

Конфлікти також є й державні.

Складніший — внутрішній конфлікт.

І вірний крок зробити треба,

Щоб зберегти наш рід від бід.

Додаток 4

«Літературознавці»

 «Казкова правова вікторина»

Ведучі по черзі описують негативні ситуації, у які потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя.

Ситуація 1

Мачуха з ранку До вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.

Яке право порушено стосовно Попелюшки?

(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь у розважальних заходах, що відповідають п віку.)

Ситуація 2

За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із різних соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням суспільної моралі. Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, як Гекльберрі Фін?

(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на свободу асоціацій та свободу мирних зібрань.)

Ситуація З

Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи можна вважати, що він має рівні права зі звичайною  дитиною?

(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна людська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)

Ситуація 4

Мауглі не вміє говорити людською мовою — лише видавати незрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли Мауглі в лісі, замкнути його в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які права хлопчика порушено?

(Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією йому мають забезпечити гідні умови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному й психічному здоров'ю.)

Ситуація 5

Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?

(Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю кореспонденції.)

Ситуація 6

Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте царство. Які права дитини порушила злодійка?

(Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися з батьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім того, Конвенцією забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону.)

Дитина-найцінніший скарб. Пройде не одне тисячоліття, поки людство зрозуміє цю істину, і пройде не одне тисячоліття, поки людство, нарешті, прийме закони, які оберігатимуть дитину - найбільше наше багатство.